Пасхальне послання
Патріарха Московського і всієї Русі КИРИЛА
архіпастирям, пастирям, дияконам, чернецтву
і всім вірним чадам
Руської Православної Церкви
Цими радісними і життєстверджуючими словами сердечно вітаю всіх
вас, дорогі мої, і поздоровляю з великим і спасенним святом Пасхи.
Празником празників і торжеством із торжеств іменує Церква цей
святий день устами одного із вселенських учителів — святителя Григорія
Богослова. І в цьому є глибокий духовний смисл, бо «настільки Пасха
перевершує всі торжества, не тільки людські й земні, а й навіть Христові
та для Христа здійснювані, наскільки сонце перевершує зірки» (Слово 45. На
Святу Пасху). У славному Воскресінні Господа Іісуса, яке стало
найважливішою подією в історії спасіння людського роду, полягає самий
сенс і глибинна суть нашої віри, серцевина і потужна сила християнського
послання світові. Уся наша проповідь в ці дні вміщується лише у два слова.
«Христос Воскрес! — Сказавши це, що можу сказати більше? Все сказано!»
— вигукує святитель Філарет, митрополит Московський (Слово на день
Святої Пасхи, 18 квітня 1826 року).
Історія людства після гріхопадіння Адама — це історія безперервної
боротьби добра зі злом. Виявивши непослух Творцю, люди впустили у своє
життя й у світ гріх, а разом з ним — страждання і хвороби, тління і смерть.
Але, найголовніше, гріх розлучив людей з Богом, Який зла не створив і
чужий до будь-якої неправди. Жоден праведник не був спроможний
подолати це трагічне розділення, цю величезну духовну прірву, оскільки
виключно людськими силами зробити це неможливо. І тому, як каже
святитель Григорій Богослов, «ми отримали потребу в Бозі втіленому і
умертвленому, щоб нам ожити» (Слово 45. На Святу Пасху).
Іншими словами, Воскресіння Христове стало тим проривом у
вічність, завдяки якому була подолана людська обмеженість і втамоване
жадання з’єднатися з Богом. Пасха — це торжество безмежної любові Творця
до людей, «бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного,
щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3, 16).
Та що значить святкувати Великдень у світі, пройнятому болем і
стражданнями, знеможеному від воєн і конфліктів і сповненому ненавистю
та злобою? Що значить співати «смертю смерть подолав і тим, що у гробах,
життя дарував», коли смерть залишається очевидним завершенням земного
життя кожного з нас? Безперечно, Пасха не скасовує реальної присутності
смерті у Всесвіті, але тепер людський біль і трагедія земного буття
перемагаються Воскреслим Господом Іісусом, Який дарував нам, його учням
і послідовникам, непоборну надію на здобуття життя вічного. Смерть
відтепер для нас, християн, — вже не розлука, але радісна зустріч і жадане
возз’єднання з Богом.
Христос, первісток серед померлих (1 Кор. 15, 20), показав нам єдино
можливий шлях подолання гріха та смерті. Це шлях любові. І про цю любов
ми покликані свідчити всьому світові. І свідчити покликані насамперед
прикладом власного життя, бо по тому пізнають усі, що ми учні Спасителя,
якщо будемо мати любов між собою (Ін. 13, 35).
Любов, яка, за словом апостола Павла, є сукупністю довершеності
(Кол. 3, 14), — це найвища і найбільша з християнських чеснот. З переходом
у вічність, коли ми сподобимось побачити Самого Господа, наша віра
перетвориться на знання, а надія на спасіння з милосердя Божого досягне
здійснення. А проте любов ніколи не перестане (1 Кор. 13, 8) і ніколи не
зміниться.
Як чудово пише святитель Ігнатій (Брянчанінов), досконалість
християнства полягає в досконалій любові до ближнього (Аскетичні досліди.
Про любов до ближнього). А що значить «досконала любов»? Це любов, яка
сягає любові до незнайомих людей, до недоброзичливців і навіть до ворогів.
Це любов жертовна, яка перевершує усяке людське розуміння, оскільки не
вкладається в рамки звичайної житейської логіки. Здобути її можна через
духовний подвиг, що привертає благодать Божу, яка й дарує нам можливість
відповідати любов’ю на ненависть і добром на зло.
Саме таку любов виявив до нас Христос, Який заради нашого
спасіння зазнав страшних принижень, потерпів хресні страждання і болісну
смерть. Його всепереможною і всеохоплюючою любов’ю було вщент
знищене пекло, а для всього людства відкриті, нарешті, врата раю. За будь-
яких обставин життя ми покликані пам’ятати про те, що насправді сили зла
ілюзорні й не такі великі, бо не можуть зрівнятись із силами любові й добра,
єдине джерело яких — Бог. Будемо пам’ятати й про те, що найкраща
відповідь і дієвий засіб спротиву гріху та неправді — наша щира молитва, що
виходить із глибини серця, і передусім — молитва соборна, принесена в
храмі за богослужінням, найбільше ж — причастя Тіла і Крові Самого
Спасителя в Таїнстві Євхаристії.
Переживаючи нині велику пасхальну радість і споглядаючи з
благоговінням і трепетом на Повсталого з Гробу Христа Життєдавця,
поділімося ж цією спасенною звісткою з ближніми і дальніми, щоб і вони
побачили невимовне сяйво Божественної любові й разом із нами
благословили і прославили всечесне і величне ім’я Отця і Сина і Святого
Духа.
Нехай спасенне світло Воскресіння Христового, незбагненне для
людського розуму, осяває незмінно наш життєвий шлях, навчаючи і
втішаючи нас, роблячи причасниками і спадкоємцями Небесного Царства.
ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ
Джерело - http://p2.patriarchia.ru/ |