Головна Події церковного життя Благовіщення Пресвятої Богородиці

Благовіщення Пресвятої Богородиці

написано Andrey
87 переглядів

Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці святителя Іоанна Златоуста

Знову радісні благовістя, знову сповіщення про свободу, знову відкликання назад, знову повернення, знову голос радості, знову звільнення від рабства: ангел розмовляє з Дівою, як і з жінкою розмовляв змій. “У шостий же місяць був посланий Ангел Гавриїл від Бога… до Діви, що була заручена чоловікові” (Лк. 1:26-27). Гавриїл був посланий оголосити всесвітнє спасіння; Гавриїл був посланий, несучи Адаму обіцянку повернення з полону; Гавриїл був посланий до Діви, щоб змінити безчестя жіночої статі на честь; Гавриїл був посланий, щоб приготувати чистому Нареченому гідний чертог; Гавриїл був посланий, щоб заручити творіння з Творцем; Гавриїл був посланий до одухотвореного палацу Царя ангелів; Гавриїл був посланий до Діви, зарученої Іосифу, але збереженої для Сина; був посланий безтілесний раб до чистої Діви; був посланий вільний від гріха до тієї, що не допускає тління; був посланий світильник, щоб вказати на Сонце правди; був посланий ранок, який біжить попереду світла дня; був посланий Гавриїл, який показує Того, Хто перебуває в лоні Отця і в обіймах Матері; був посланий Гавриїл, що показує на Того, Хто перебуває на троні й у вертепі; був посланий воїн, що гукає про таїнство Царя,  – таїнство, пізнаване вірою, не досліджуване зайвою допитливістю, – таїнство, перед яким схиляються, а не зважують ніби на вагах, – таїнство, яке сповідують, а не вимірюють. У місяць шостий посланий був Гавриїл до Діви. Про який шостий місяць ідеться? Про який?

З якого Єлисавета прийняла благовістя, з якого зачала Іоанна. Звідки це ясно? Нехай пояснить сам архангел, який промовляє до Діви: “ось…, – каже він, – Єлисавета, родичка Твоя, що її називають неплідною, і вона зачала сина…, і їй уже шостий місяць” (Лк. 1:36). У місяць шостий. Шостий місяць зачаття Іоанна. Належало, щоб спочатку прийшов воїн, належало, щоб спочатку з’явився охоронець, належало, щоб спочатку проклав шлях сповіщувач Господнього пришестя. “У шостий місяць був посланий Ангел Гавриїл до Діви, що була заручена чоловікові”, яка не вступила в шлюб; хоча і заручена, але збережена. Чому – зарученої? Щоб розбійник той [диявол] не дізнався невдовзі про таїнство. Що Цар прийде за допомогою Діви, лукавий знав, бо і він сам чув слова Ісаї: “Ось Діва в утробі зачне” (Іс. 7:14); і природно сторожив все, зокрема, що було передбачено про Діву, щоб, де помітить, що виконується це таїнство, приготувати хулу. Тому Господь прийшов за посередництвом зарученої, яка вже взяла на себе зобов’язання. У місяць шостий посланий був Ангел Гавриїл до Діви зарученої чоловіку на ім’я Іосиф.

Послухай, що говорить пророк про цього чоловіка і Діву. “Дасться книга запечатана людині, що вміє читати” (Іс. 29:11). Що це за книга запечатана, якщо, звісно, не чиста Діва? Від кого вона дасться? Ясно, що від священників. Кому вона буде дана? Теслі Іосифу. Цей Іосиф, який раніше жив у чесному шлюбі і народив синів, втратив дружину і решту часу жив у чистоті, виховуючи дітей у вченні та повчанні Господньому. Адже відомо, що апостол Павло, прийшовши для проповіді і знайшовши одного з його синів, пише, кажучи: “Іншого ж з апостолів я не бачив…, окрім Якова, брата Господнього” (Гал. 1:19), не як народженого від Діви Марії, а — від Іосифа. Отже, як священники поєднали Марію з ціломудренним Іосифом, і запропонували Її йому, вичікуючи зручного для шлюбу часу, то він, прийнявши, повинен був зберігати Діву в непорочності. Це пророк передбачив набагато раніше: “дасться, — каже він, — книга запечатана людині, яка вміє читати”, тобто одруженому, і він скаже: не можу прочитати. Чому не можеш, Іосифе? Не можу, каже, прочитати, бо книга запечатана. Для кого вона зберігається? Вона зберігається в оселю для Творця всіх. Але повернемося до нашої теми.

У місяць шостий посланий був Гавриїл до Діви, звичайно, отримавши такі накази. “Слухай, – каже [Господь] ангелу, – будь слугою страшного таїнства, послужи потаємному диву, Мої жалісливі почуття спонукають Мене зійти до пошуків заблукалого Адама. Гріх зробив старим створеного за Моїм образом, зіпсував творіння Моїх рук, затьмарив красу, яку Я створив; вовк володіє Моєю отарою; райське житло спорожніло. Древо життя охороняється полум’яним мечем і замкнене місце насолоди. Я виявляю співчуття тому, хто зазнав нападу, і бажаю зловити ворога. Я хочу, щоб це було приховано від усіх сил, що перебувають на небі, тобі одному тільки довіряю таємницю; йди до Діви Марії, вирушай до живих воріт, про які говорить пророк: “славне сповіщається про тебе, граде Божий!” (Пс. 86:3).

Вирушай до Мого Раю, обдарованого розумом; вирушай до східного Міста; вирушай до Оселі, гідної Мого Слова; вирушай до другого Неба на землі; вирушай до легкої Хмари; оголоси Їй про дощ Мого з’явлення; вирушай до приготованої для Мене Явятині; вирушай до Чертогу Мого Втілення; вирушай до чистої весільної Світлиці Мого плотського народження. Скажи у вуха розумного Ковчега, хай приготує Мені вхід слуху, але не збентеж, не засмучуй душі Діви. Зі скромністю стань перед Храмом. Перш за все, вигукни до Неї голосом радості – Скажи Марії: “радуйся, Благодатна” (Лк. 1:28), щоб Я виявив співчуття до змученої стражданням Єви”. Ангел почув це і, як природно, міркував у собі: незвичайна справа — слово, що перевершує думку; Страшний для херувимів, на Якого не можуть дивитися серафими, незбагненний для всіх ангельських сил, про яку сповіщає обставину! Оголошує Діві про присутність у ній Своєї Особи, краще ж сказати: обіцяє Їй про вхід за посередництвом слуху!

І Той, хто засудив Єву, поспішає так багато прославити її Дочку і каже: приготуй Мені входи слуху! І чи може лоно вмістити Невмістимого? Воістину страшне таїнство!”. Коли ангел розмірковував про це, Господь каже йому: “Що бентежишся і дивуєшся, Гавриїле? Чи не був ти нещодавно посланий Мною до священника Захарії? Чи не дав ти йому добрих звісток щодо народження Іоанна? Чи не наклав ти на невіруючого ієрея покарання мовчанням? Чи не засудив ти старця на позбавлення голосу? Чи не ти провістив, чи не Я затвердив? Чи не настала справа за твоїм благовістям? Чи не зачала неплідна? Чи не виявила покори утроба? Чи не відступила хвороба безпліддя? Чи не втекла недієвість єства? Чи не є тепер такою, що приносить плід, та, яка досі не приносила плодів? Хіба “залишиться безсилим” у Мене – Творця “якесь слово” (Лк. 1:37)? Отже, чому ти охоплений сумнівом?”.

Що ж у відповідь ангел? – “Господи, зцілити недоліки єства, припинити бурю страждань, закликати мертвість членів до життєдайної сили, повеліти єству проявити силу дітонародження, знищити неплідність у членах, що вже застаріли, видозмінити постаріле стебло у стан молодого, раптово показати безплідну ниву матір’ю колосків, все це – діло Твоєї могутності, що зазвичай відбувається, і свідчать – Сарра, а після неї – Ревекка, і потім Анна, які були підпорядковані рабству тяжкої хвороби неплідності, а потім прийняли від Тебе свободу. А щоб народила діва, яка не вступила в стосунки з чоловіком, це – вище законів єства. Але ж Твоє пришестя Ти сповіщаєш Дівиці. Межі неба і землі не вміщають Тебе; і яким чином вмістить Тебе дівоча утроба?”. І Господь каже: “Яким чином вмістив Мене намет Авраамів?” Ангел каже: “Бо він володів повнотою гостинності. Потім подумай, Господи, там Ти з’явився патріархові в розташованому біля дороги наметі, і Ти, що все наповнюєш, пройшов повз. Яким чином витерпить вогонь Божества Марія? Престол Твій полум’яніє, осяяний сяйвом, і невже Діва може без жаху носити Тебе?

Так, звісно, якби вогонь у пустелі заподіяв шкоду купині (Вих. 3:2), то, безсумнівно, зашкодила б і Марії Моя присутність. Якщо ж той вогонь, що зображував [майбутнє] явлення з неба божественного вогню, лише зросив купину, а не спалив, то що ти скажеш про істину, яка сходить не у полум’яному вогні, але у образі дощу?” Тоді, нарешті, ангел виконав наказане йому, і, прийшовши до Діви та увійшовши, вигукнув до Неї, кажучи: “Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою (Лк. 1:28). Уже диявол не проти Тебе, бо де колись ворог завдав рани, там Лікар накладає пластир; звідки смерть отримала початок нападу, звідти Життя спорудило вхід життю. Через жінку розливається зло, через жінку течуть блага. Радуйся, Благодатна, не соромся, як винуватиця осуду, бо Ти робишся Матір’ю Того, Хто засудив.

Радуйся, Благодатна! Радуйся, непорочна, що народжує Нареченого світу, який перебував у вдівстві. Радуйся, Благодатна, що потопила в утробі материнській смерть; радуйся, одухотворений Божий храм; радуйся, житло, рівне за своєю ціною небу і землі; радуйся, розлоге вмістилище невмістимого єства. За такого становища Лікар приступає до немічних, тим, хто сидить у темряві, являється Сонце правди, тим, хто перебуває у скруті, – Якір і безпечна від морських хвиль Гавань, рабам, яких ненавидять непримиренно, народився Посол і союз миру, полонених відвідав Визволитель, схильним до нападу ворогів – міцний Покров невимовної радості й любові”. «Бо Він є мир наш» (Еф.2:14), – як каже божественний апостол, – мир, яким – о, якби ж нам безперестанку насолоджуватися, по благодаті самого Христа і Бога нашого, Якому слава на віки віків! Амінь.

0 коментарів
0

You may also like