Святитель Єпіфаній, єпископ Кіпрський, жив у IV столітті у Фінікії. За походженням він був євреєм, у молодості здобув гарну освіту. Святий навернувся до християнської віри після того, як побачив одного ченця на ім’я Лукіан, який віддав жебраку свій одяг. Вражений милосердям ченця, Єпіфаній просив наставити його в християнстві. Він прийняв Хрещення і пішов у монастир, влаштований його наставником Лукіаном. У монастирі він подвизався під керівництвом досвідченого старця Іларіона і займався переписуванням грецьких книжок, досягаючи успіхів в чернечому житті.
Святий Єпіфаній за свої подвиги сподобився дару чудотворіння, але, щоб уникнути людської слави, він пішов із обителі в пустелю Спанідріон. Там його захопили розбійники і три місяці тримали в полоні. Своїм словом про покаяння святий привів одного із зграї розбійників до святої віри в Істинного Бога. Коли святого подвижника відпустили, з ним пішов і розбійник. Святий Єпіфаній привів його до свого монастиря і хрестив з ім’ям Іоанн. Відтоді він став вірним учнем святого Єпіфанія і ретельно записував життя й чудотворіння свого наставника.
Чутка про праведне життя святого Єпіфанія поширювалася далеко за межі обителі. Святий вдруге пішов у пустелю разом з Іоанном. Але і туди до нього стали приходити учні. Так виникла нова обитель. Через деякий час святий Єпіфаній та Іоанн вирушили в подорож до Єрусалима для поклоніння його святиням і звідти повернулися до монастиря Спанідріон. Жителі міста Лікії послали до святого Єпіфанія ченця Полівія передати їхнє прохання посісти єпископський престол замість померлого архіпастиря. Однак прозорливий подвижник, дізнавшись про цей намір, таємно пішов у Пафійську пустелю до великого подвижника Іларіона (пам’ять 21 жовтня), під керівництвом котрого він подвизався в молоді роки. Святі два місяці провели у спільних молитвах, а потім Іларіон послав святого Єпіфанія до Саламіна. Там єпископи зібралися для обрання нового архієрея замість нещодавно померлого. Найстаршому із них, єпископу Папію, Господь відкрив, що єпископом слід обрати ченця Єпіфанія, який прийшов у місто. Коли Єпіфанія знайшли, святий Паппій ввів його до церкви, де, підкоряючись волі учасників собору, Єпіфаній мав дати свою згоду. Так у 367 році відбулося зведення на єпископську кафедру Саламіна святого Єпіфанія.
Святитель Єпіфаній прославився на архієрейській кафедрі великою ревністю про віру, любов’ю і милосердям до бідних, простотою норову. Він багато потерпів від наклепів і заздрості декого зі своїх кліриків. За чистоту свого життя святитель Єпіфаній отримав дарування бачити під час Божественної літургії нашестя Святого Духа на Святі Дари. Одного разу святитель, звершуючи Таїнство, був позбавлений цього бачення. Тоді він покликав одного із кліриків і тихо сказав йому: “Вийди, сину мій, бо ти сьогодні негідний бути присутнім під час звершення Таїнства”.
На цій події перервалися записи його учня Іоанна, оскільки він захворів і помер. Подальший опис життя святителя Єпіфанія продовжив другий його учень Полувій (згодом єпископ Рінокірський).
Наприкінці життя святитель Єпіфанія через підступи імператриці Євдоксії та Александрійського патріарха Феофіла був викликаний до Константинополя на Собор, скликаний для суду над великим святителем Іоанном Златоустом. Але святитель Єпіфаній, не бажаючи бути учасником беззаконного Собору, покинув Константинополь. Під час плавання на кораблі святитель відчув наближення своєї смерті і він дав своїм учням останню настанову — дотримуватися заповідей Божих і зберігати розум від нечистих помислів — і через дві доби помер. Жителі міста Саламіна з риданнями зустріли тіло свого архіпастиря і 12 травня 403 року з честю поховали його в новій церкві, зведеній святителем.
Сьомий Вселенський Собор визнав святителя Єпіфанія отцем і вчителем Церкви. У його творах “Панарій” і “Анкорат” міститься спростування аріанської та інших єресей. В інших творах зустрічається багато дорогоцінних церковно-історичних передань і вказівок на грецькі переклади Біблії.