Праведний Іоанн народився наприкінці XVII століття на Херсонщині. Служив солдатом у армії Петра I і брав участь у російсько-турецькій війні. Був взятий в полон.

Турки безуспішно намагалися навернути його в мусульманську віру. Господар, бачачи безстрашність бранця, перестав його мучити і примушувати відректися від православ’я, доручивши стежити за худобою. Навколишні часто знущалися над Іоанном, але він терпляче переносив приниження.

Добросердя святого припало до душі чолі хазяїну. Він став настільки довіряти Іоанну і поважати його за чесність і запропонував жити, як вільному. Однак подвижник вважав за краще залишитися на стайні, де ніхто не заважав йому кожної ночі молитися Богу. Іноді ночами він приходив для молитви до храму великомученика Георгія. У цьому ж храмі у свята він причащався. Незважаючи на свою бідність, завжди допомагав нужденним.

Господь явив через святого багато чудес.
Праведна смерть святого послідувала 27 травня 1730 року після Причастя Святих Тайн Христових. Господар покликав священників. На похованні були всі християни, які жили у Прокопії. Через три з половиною роки були знайдені його нетлінні мощі і перенесені в храм великомученика Георгія.

Нового святого стали вшановувати не лише православні, а й вірмени, і турки.У 1881 році частина мощей була перенесена у Пантелеїмонів монастир на Афоні. Інша частина у 1924 році була поміщена у храмі святого Іоанна Руського на острові Евбія, де знаходяться і до цього дня.

До святих мощей стікаються паломники з усієї Греції.

Тропар
⠀
На Небеси́ предстоя́ Святе́й Тро́ице, пра́ведне бла́женне Иоа́нне, земны́й а́нгеле, Бо́жий челове́че, с Безпло́тными ли́ки славосло́виши любо́вь неизрече́нную, в Це́ркви перворо́дных со святы́ми водворя́яся, о нас, су́щих на земли́, возно́сиши моли́твы к Соде́телю всех и Спа́су, да пода́ст мир всему́ ми́ру, Це́рквам на земли́ благостоя́ние и соединени́е всех, чту́щих Сы́на Бо́жия, во пло́ти прише́дша, во святе́м Те́ле Христа́ Иису́са, е́же есть Це́рковь Бо́га Жива́го, во спасе́ние ро́да челове́ческаго.