Преподобний Сампсон странноприїмець є зразком істинного християнського милосердя і живої та дієвої любові до людей, що доходить до повної самовідданості.
Святий Сампсон народився в Римі у багатій і знатній сім’ї. Він отримав хорошу освіту, особливо ґрунтовно вивчив лікарське мистецтво й використовував його для того, аби лікувати безкоштовно, переважно вбогих і бідних. Розуміючи, що діла благодійності можна робити тільки за умови християнського виховання душі, преподобний Сампсон старанно займався вивченням Святого Письма, багато молився.
Після смерті батьків святий Сампсон роздав усе майно, яке залишилося йому в спадок, виконуючи на ділі пораду про досконалість, дану Спасителем багатому юнакові (Мф. 19:21). Преподобний обрав подвижницький спосіб життя, відпустив всіх рабів на волю і, бажаючи стяжати собі духовний скарб, вирушив у пустелю з наміром проводити суворе життя аскета.
За Промилом Божим святий Сампсон прибув до Константинополя. Тут він оселився в невеликому будинку й став приймати мандрівників, хворих, злиденних і старанно служив їм. Преподобний з любов’ю ставився до людей, робив діла милосердя, і це стало для нього глибокою потребою.
Господь прославив Свого угодника. Сталося так, що візантійський імператор Юстиніан І (527–565) тяжко захворів. Не отримавши полегшення від допомоги найвправніших придворних лікарів, імператор став старанно молитися Богу. Невдовзі Юстиніан побачив уві сні людину, про котру йому було сказано, що він-то і може зцілити імператора.
У пошуках цього лікаря слуги імператора обійшли весь Константинополь. Нарешті, преподобний Симеон був знайдений і приведений до палацу. Одним доторком руки до хворого місця святий зцілив Юстиніана. Вдячний імператор став пропонувати йому багато золота і срібла. Проте преподобний відмовився від дарів, а натомість попросив імператора побудувати будинок для мандрівників та лікарню. Імператор охоче виконав це прохання і навіть приписав до цих установ маєтки для їхнього утримання.
До глибокої старості продовжував преподобний Сампсон своє служіння. Кончина його, котра настала близько 530 року, була безболісною і мирною. Тіло святого поховали у храмі в ім’я священномученика Мокія.
Господь прославив Свого угодника після смерті даром чудотворінь. Одного разу, коли в Константинополі була сильна пожежа, полум’я сягнуло й Сампсонового будинку для мандрівників. Однак будівля залишилася непошкодженою, бо по молитвам преподобного раптом полив сильний дощ. Якийсь придворний на ім’я Феодорит, спіткнувшись, отримав серйозне ушкодження ноги, так що не лише не міг ходити, а від сильних страждань втратив навіть сон і апетит. Хворий став старанно молитися преподобному Сампсону і через три дні одержав дивовижне зцілення: преподобний сам з’явився йому, доторкнувся до ушкодженої ноги й сказав Феодоритові: «Встань, бо ти вже більше не хворітимеш».
Преподобний і після смерті не залишив свій будинок для мандрівників. Коли начальник будинку на ім’я Єнесій став допускати недбалості у виконанні своїх обов’язків, преподобний Сампсон сам з’явився йому і грізно докоряв за нестаранність. Напоумлення подіяло, невдовзі Єнесій виправився.