Святий великомученик Димитрій був сином римського проконсула в місті Солуні. Його батьки були таємними християнами. Вони охрестили Димитрія і наставили у вірі.
Коли Димитрій досяг повноліття, помер його батько. Імператор Максиміан Галерій, який вступив на престол 305 року, призначив Димитрія на місце батька володарем і воєводою Фессалонійської області. Головним його обов’язком було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.
Звичайно, імператору невдовзі донесли, що проконсул Димитрій є християнином. Повертаючись із походу проти сарматів (племен, які населяли причорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві і посту.
Імператор ув’язнив проконсула до в’язниці і став розважати себе та жителів Солуні гладіаторськими боями в цирку. Християн розшукували і тягли на арену. Відомий серед гладіаторів завзятий Лій легко перемагав лагідних християн у бою і під радість озвірілого натовпу скидав їх на списи воїнів.
Юнак Нестор, християнин, відвідав Димитрія в темниці. Димитрій благословив його на єдиноборство з Лієм. Укріплений Богом, Нестор здолав гордого гладіатора і кинув його на списи воїнів. Нестора мали нагородити як переможця, але замість цього його стратили як християнина.
За наказом імператора темнична варта пронизала Димитрія списами в 306 році. Тіло великомученика Димитрія викинули на поталу звірам, але солуняни таємно віддали його землі. Слуга Димитрія Луп узяв закривавлену ризу й перстень мученика і став ними зцілювати недужих. Він теж був страчений.
За правління імператора Константина Великого (324–337 рр.) над могилою великомученика Димитрія було споруджено храм, а за сто років були знайдені його нетлінні мощі. Біля гробу святого відбувалися чудеса і зцілення.
За правління імператора Маврикія авари, які жили на Дону, взяли в облогу місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і стотисячне аварське військо втекло. Іншим разом святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв полонених від ярма невірних і допомагав їм досягти Солуні.
З VII століття біля раки святого Димитрія стало витікати запашне і чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: миро “за властивістю своєю не вода, але густіше за неї і не схоже на жодну із відомих нам речовин… Воно дивовижніше за всі пахощі не лише штучні, а й за природою створені Богом”. З цієї причини великомученика Димитрія було названо Мироточивим.