Святитель Іоанн Милостивий, патріарх Александрійський, народився на Кіпрі в VI столітті в сім’ї знатного вельможі Єпіфанія. З волі батьків він одружився і мав дітей. Коли дружина та діти святого померли, він став ченцем: суворим посником, молитовником і братолюбцем.
Його духовні подвиги здобули йому популярність. Коли овдовіла патріарша кафедра в Александрії, імператор Іраклій і все духовенство просили святого Іоанна посісти патріарший престол.
Святитель гідно ніс архіпастирське служіння, дбаючи про моральне і догматичне виховання пасомих. Під час свого патріаршества він викрив і вигнав із Александрії єресь монофеліта-антіохійця Фуллона.
Але головною своєю справою святитель вважав милостиню і благодіяння всім нужденним. На початку свого патріаршого служіння він наказав полічити жебраків і убогих в Александрії, яких виявилося понад сім тисяч осіб. Усім цим нещасним святитель давав щоденну безкоштовну їжу. Двічі на тиждень, у середу й п’ятницю, він виходив до дверей патріаршого собору і, сидячи на паперті, приймав усіх нужденних: розбирав чвари, допомагав скривдженим, роздавав милостиню. Тричі на тиждень він відвідував лікарні, надаючи допомогу страждальцям.
У цей час імператор Іраклій вів важку війну з перським царем Хозроєм II. Перси розграбували і спалили Єрусалим, захопивши безліч полонених. Святий патріарх Іоанн виділив більшу частину церковної скарбниці для їхнього викупу.
Святий Іоанн Милостивий був відомий своїм лагідним ставленням до людей. Одного разу святитель змушений був за якусь провину відлучити від Церкви одного клірика. Винуватець озлобився на патріарха. Святитель хотів закликати його для бесіди і забув про це. Під час звершення Божественної літургії святий згадав слова Євангелія: коли приносиш свій дар на вівтар і згадаєш, що брат твій має що-небудь проти тебе, — залиш дар свій і спочатку помирися з братом твоїм (Мф. 5:23-24). Святитель вийшов із вівтаря і покликав до себе клирика, який завинив. Упавши перед ним на коліна, він всенародно попросив вибачення. Вражений клірик розкаявся у скоєному і згодом став благочестивим священником.
Святитель Іоанн, суворий аскет і молитовник, завжди мав у душі пам’ять смертну. Він замовив для себе гроб, але не велів майстрам доробляти його до кінця, сказавши кожного святкового дня приходити до нього і питати, чи не час завершити роботу.
Незадовго до смерті святий Іоанн змушений був через хворобу залишити свою кафедру і піти на острів Кіпр. Дорогою на кораблі хворому святителю було знамення: у сонному видінні йому з’явився світлосяйний муж і сказав: “Цар царів кличе тебе до Себе”. Це видіння провістило швидку кончину патріарха. Прибувши на Кіпр, у рідне місто Амафунт, святитель з миром відійшов до Господа (616–620).