Святі мученики Євстратій, Авксентій, Євгеній, Мардарій і Орест постраждали за Христа в часи імператора Діоклетіана (284–305) у Севастії Вірменській. Серед перших християн, які зазнали тоді мук, був пресвітер Аравійської церкви мученик Авксентій, ув’язнений до темниці.
Мученик Євстратій був знатним і багатим чоловіком, мав титул дукса й обіймав посаду радника і голови імператорських нотаріїв міста Саталіон у Малій Вірменії. Спершу він тримав у таємниці свою приналежність до християнської Церкви. Але, бачачи непохитність християн, він зважився на відкрите сповідання віри. За це його було піддано катуванню: святого били, надягали на ноги залізні чоботи, палили вогнем. Однак того ж вечора святий Євстратій дивовижним чином одержав зцілення.
Вражений його стійкістю, святий Євгеній, один із його співгромадян і підлеглих, вийшов до судді й висловив бажання постраждати разом зі святим Євстратієм та іншими мучениками.
Рано-вранці всіх в’язнів повели до Нікополя Вірменського. Правитель Лісій звелів взути Євстратія в сандалі, пробиті гострими гвіздками. За два дні виснажливої дороги мученики прибули до Аравраки, рідного міста Євстратія. Там його випадково впізнав місцевий житель на ім’я Мардарій. Вражений таким великим самозреченням і підбадьорений закликами дружини, Мардарій попрощався зі своїми двома дітьми, доручив сім’ю піклуванню свого друга і віддав себе в руки стражників.
Святі Мардарій і Євгеній та пресвітер Авксентій першими прийняли мученицьку кончину.
Воїн на ім’я Орест також сповідав себе християнином. Негайно взятий під варту, він був відправлений разом з Євстратієм до правителя Севастії Агриколая. Той викликав мученика Євстратія на диспут. Не приймаючи жодні доводи Євстратія, Агриколай стверджував, що мученик зобов’язаний безумовно коритися імператорові у всьому і що, відмовляючись поклонятися богам, яких визнає державна релігія, він заслуговує на смерть.
Після цього правитель наказав привести святого Ореста і покласти його на розпечене залізне ложе, аби змусити Євстратія бути свідком жорстокої страти. Злякавшись спочатку мук, Орест, підбадьорений святий Євстратієм, рішуче прийняв мученицьку смерть, виголосивши: “Господи, віддаю душу мою в руки Твої!”
Вночі перед стратою святого Євстратія таємно відвідав у темниці єпископ Севастійський Власій. Він пообіцяв виконати його останню волю і доставити мощі всіх мучеників до Аравраки. Єпископ Власій звершив Божественну літургію. Коли Євстратій приймав Святе Причастя, приміщення раптом було осяяне білосніжним світлом, а голос з неба промовив: “Євстратію, ти мужньо боровся, прийми ж тепер свій вінець!”
Впавши ниць, мученик підніс палку молитву до Господа, просячи укріпити його дух і послати сили для останнього випробування. Передсмертна молитва святого Євстратія (“Величая, величаю Тя, Господи…“) читається на суботній полуношниці.
Піднявшись на ноги, святий мученик Євстратій сміливо попрямував до розпаленої печі. Він осінив її хресним знаменням і увійшов всередину. Святий Євстратій прийняв мученицьку кончину 13 грудня.