Святий мученик Воніфатій був рабом багатої молодої римлянки Аглаїди і перебував з нею в беззаконному співжитті. Але обидва вони відчували докори сумління і хотіли якось омити свій гріх. І Господь пожалів їх і дав їм можливість очистити гріхи своєю кров’ю і закінчити грішне життя покаянням. Аглаїда дізналася, що якщо з благоговінням зберігати в домі мощі святих мучеників, то їхніми молитвами легше здобути спасіння, бо під їхнім благодатним впливом применшуються гріхи і запановують чесноти. Вона спорядила Воніфатія на Схід, де в той час тривало жорстоке гоніння на християн, і просила привезти мощі якогось мученика, щоб він став їхнім керівником і покровителем. Воніфатій на прощання, сміючись, запитав; “А що, пані, якщо я не знайду мощей, а сам постраждаю за Христа, чи приймеш ти моє тіло з честю?” Аглаїда поставилася серйозно до його слів і дорікнула йому в тому, що він, вирушаючи на святу справу, дозволяє собі вольності. У деяких же версіях житія святого повідомляється, що Аглаїда, навпаки, розсміявшись, назвала Воніфатія п’яницею і грішником. А після, вже серйозно додала: “Такими речами не жартують. Пам’ятай, ти збираєшся за святими мощами, на які ми з тобою навіть поглянути негідні”. Воніфатій замислився над її словами і весь час шляху був зосередженим.
Приїхавши в Кілікію, у місто Тарс, Воніфатій залишив у гостиниці своїх супутників і пішов на міську площу, де мучили християн. Вражений видовищем страшних тортур, бачачи просвітлені благодаттю Господньою обличчя святих мучеників, Воніфатій за потягом свого співчутливого серця кинувся до них, цілував їм ноги і просив святих молитов, щоб і йому удостоїтися постраждати з ними. Тоді суддя запитав Воніфатія, хто він. Воніфатій відповів: “Я християнин”, – а потім відмовився принести жертву ідолам. Його тут же віддали на муки: били так, що м’ясо відпадало від кісток, встромляли голки під нігті, нарешті, влили в горло розплавлене олово, але силою Господньою він залишився неушкодженим. Люди, що оточували судилище, обурилися, вони стали кидати в суддю каміння, а потім кинулися до язичницького капища, щоб скинути ідолів. Наступного ранку, коли хвилювання дещо вщухли, суддя розпорядився кинути святого мученика в казан із киплячою смолою, але й це не заподіяло страждальцю жодної шкоди: його окропив ангел, який зійшов з небес, а смола вилилася з каструлі, спалахнула й обпекла самих мучителів. Тоді святий Воніфатій був засуджений до усічення мечем. Із рани потекли кров і молоко. бачачи таке диво, близько п’ятисот п’ятдесяти осіб увірували в Христа.
Тим часом супутники святого Воніфатія, марно прочекавши його два дні в гостиниці, стали його розшукувати, припускаючи, що він вдався до легковажного проведення часу. Спочатку пошуки були безуспішними, але, нарешті, вони зустріли людину, яка була очевидцем мученицької смерті святого. Цей свідок і привів їх туди, де ще лежало обезголовлене тіло. Супутники святого Воніфатія зі сльозами просили в нього вибачення за неподобні думки про нього і, викупивши за великі гроші останки мученика, привезли їх до Риму.
Напередодні їхнього прибуття Аглаїді уві сні з’явився ангел. Він звелів велів їй приготуватися прийняти колишнього раба її, а тепер пана і покровителя, співслужителя ангелів. Аглаїда покликала кліриків, з великою пошаною прийняла чесні мощі, а потім побудувала на місці його поховання храм в ім’я святого мученика і поклала там мощі, що прославилися безліччю чудес. Роздавши жебракам увесь свій маєток, вона пішла в монастир, де провела в покаянні вісімнадцять років і за життя здобула чудовий дар виганяти нечистих духів. Поховали святу поблизу могили мученика Воніфатія.
Святий Воніфатій, який перш, ніж стати християнином, був рабом гріха, вважається небесним покровителем тих, хто бореться з гріхом пияцтва. Подвижнику благочестя і мученику Воніфатію моляться, щоб він допоміг позбутися диявольських підступів і стати паном над своїми похоттю і пристрастями. Промислительно, що день пам’яті святого припадає на Новий рік – 1 січня, коли багато хто страждає від пияцтва. На прикладі святих Воніфатія та Аглаїди ми бачимо, що люди часто віддаються різним вадам, бо не знають, що порожнеча в душі може бути по-справжньому заповнена тільки вірою в Бога.
Існує також інше пояснення, чому святий мученик Воніфатій вважається покровителем алкозалежних. Річ у тім, що цього ж дня, 1 січня, звершується пам’ять святителя Воніфатія Милостивого, єпископа Ферентійського. Єпархія в нього була бідна, єпископ не мав на свій прожиток жодного церковного майна, крім одного доходу з виноградника, що належав Церкві. Святитель кілька разів чудесним чином примножував кількість вина, причому вино використовувалося ним не для пияцтва, а на добрі цілі. Тому йому й молилися для зцілення від гріха пияцтва. Згодом образи двох святих, святителя і мученика, стали змішуватися, і тепер обидва є покровителями всіх, хто має рішучість подолати згубну залежність.