Святі мученики чотирнадцть тисяч немовлят були вбиті царем Іродом у Віфлеємі. Коли настав час звершення великої події, Воплочення Сина Божого і Народження Його від Пресвятої Діви Марії, східні волхви побачили на небі нову зірку, яка провіщала народження Царя Іудейського. Негайно вони попрямували до Єрусалима для поклоніння Народженому, а зірка вказувала їм шлях. Поклонившись Богонемовляті, вони не повернулися в Єрусалим до Ірода, як він наказував їм, а, отримавши одкровення з Неба, пішли у свою країну іншим шляхом.
Тоді Ірод зрозумів, що його задум знайти Немовля не здійснився. Він наказав убити у Віфлеємі та околицях усіх дітей чоловічої статі від двох років і молодше. Цар розраховував, що серед убитих дітей буде і Богонемовля, у Якому бачив суперника. Убиті немовлята стали першими мучениками за Христа.
Гнів Ірода обрушився і на праведного Симеона Богоприїмця, який всенародно свідчив у храмі про Народженого Месію. Коли святий старець помер, Ірод не допустив, щоб його гідно поховали.
Також за велінням царя було вбито святого пророка священника Захарію. Його умертвили в Єрусалимському храмі між жертовником і вівтарем за те, що він не вказав, де його син Іоанн, майбутній Хреститель Господа Іісуса Христа.
Гнів Божий невдовзі покарав самого Ірода. Його спіткала люта хвороба, і він помер, живцем з’їдений хробаками. Перед смертю нечестивий цар довершив міру своїх злодіянь. Він убив первосвященників і книжників іудейських, рідного брата, сестру та її чоловіка, свою дружину Маріамну і трьох синів. Також з його веління було вбито сімдесят наймудріших мужів, членів Синедріону.