Преподобний Ісидор Пелусіотський жив у IV-V століттях. Родом із Александрії. Виріс у середовищі благочестивих християн. Він був у родинних стосунках із Феофілом, архієпископом Александрійським, і його наступником святим Кирилом. Ще юнаком він залишив світ і пішов до Єгипту на Пелусіотську гору, яка стала місцем його чернечих подвигів. Духовна мудрість і суворий аскетизм преподобного Ісидора в поєднанні з широкою освіченістю і природним знанням людської душі дали йому змогу за короткий час здобути повагу і любов ченців. Вони обрали його своїм настоятелем і возвели в сан пресвітера. Наслідуючи приклад святителя Іоанна Златоуста, якого йому довелося бачити й чути під час подорожі до Константинополя, преподобний Ісидор присвятив себе переважно християнській проповіді, тій “практичній філософії”, що, за його власними словами, є “основою будівлі та самою будівлею”, в той час як логіка “є її прикрасою”, а “споглядання – вінцем”. Він був учителем і безвідмовним подавачем порад для всіх, хто звертався до нього за духовною підтримкою – чи то проста людина, чи то вельможа, чи то єпископ, чи то патріарх Александрійський, чи то сам імператор. Після нього залишилося близько 10000 листів, з яких до нас дійшло 2090. Більша частина цих листів містить глибокі за богословською думкою і водночас морально повчальні тлумачення Священного Писання. Тут преподобний Ісидор виступає як найкращий учень святителя Іоанна Златоуста. Любов і відданість преподобного Ісидора до святого Іоанна Златоуста проявилися в рішучих діях на захист святого Іоанна під час гонінь на нього імператриці Євдоксії та архієпископа Феофіла. Після смерті святителя преподобний Ісидор переконав наступника Феофіла, святого Кирила Александрійського, вписати ім’я святого Іоанна Златоуста в церковні диптихи як сповідника. З ініціативи преподобного Ісидора було скликано III Вселенський Собор в Ефесі (431), на якому було засуджено лжевчення Несторія про Особу Іісуса Христа.
Преподобний Ісидор досяг глибокої старості і помер близько 436 року. Церковний історик Євагрій (VI століття) про преподобного Ісидора пише, що “життя його здавалося всім життям ангельським на землі”. Інший історик, Никифор Калліст (XI ст.), так вихваляє преподобного Ісидора: “Він був живим і натхненним стовпом чернечих уставів та Божественного бачення, і наче найвищий зразок найтеплішого наслідування та вчення духовного”.