Святитель Феодосій народився у 30-х роках XVII століття на Поділлі в родині ієрея Микити Углицького та Марії. Є думка про належність роду Углицьких до українських православних шляхтичів Полоницьких-Углицьких. Родичами святого Феодосія були Іоанн Углицький, київський протопоп, який підписався 25 липня 1687 року під актом обрання Івана Мазепи гетьманом на Коломацькій раді, та Іоанникій Углицький, ієромонах Видубицького монастиря у Києві, і його племінник Василь Полонецький. У Коломацькому акті є підпис і самого святого Феодосія, який був тоді ігуменом Єлецького Успенського монастиря в Чернігові та намісником преосвященного Лазаря (Барановича).
18 лютого 1696 року св. Феодосій (Углицький) упокоївся в Бозі. Його було поховано у Свято-Преображенському соборі міста Чернігова. Невдовзі після смерті святителя Феодосія від його мощей стали відбуватися дива. Зокрема, одного разу спадкоємець святителя на кафедрі, архієпископ Іоанн (Максимович), тяжко захворів, але дивовидно одужав внаслідок дії святих мощей. Потім святий Феодосій являвся йому уві сні, закликаючи ревно молитися, сповідуватися, причащатися, виконувати устави Святої Церкви тощо. На знак подяки св. Іоанн склав похвалу св. Феодосію, тропар і кондак.
Святі мощі у XVIII–XIX ст. у різний час двічі перекладали до нового гробу, причому рештки старого гробу розбирали по шматочку віряни. Після того як у 1824 році чернігівський купець Горбунов, колишній старообрядець, зцілився після молитви до св. Феодосія (Углицького), він замовив новий гроб для мощей (цього разу дубовий, але обкладений мідними посрібленими дошками, а зверху позолочений), і мощі були перекладені до нього.
Коли мощі виявилися нетлінними, то присутні при цьому представники старообрядців з Дону та Кубані, які заперечували благодатність Православної Церкви після реформ Патріарха Никона, визнали свою помилку і повернулися в лоно православ’я.
Біля цього гробу вже не припинялися дивовижні зцілення, і зрештою Синод вжив заходів щодо офіційної канонізації святителя. Було під присягою засвідчено сорок дев’ять чудесних зцілень останніх років. 9 вересня 1896 pоку, за двісті років після смерті святителя Феодосія, було відкрито його гроб, і мощі знову були знайдені нетлінними.
Ця подія завершила процес канонізації святителя Феодосія Чернігівського. Мощі були перекладені у новий кипарисовий гроб і срібну раку, яку урочисто поставили в Спасо-Преображенському соборі в Чернігові. На певний час мощі тоді були відкриті. Свідками їхньої нетлінності стали понад сто п’ятдесят тисяч вірних православних, і відбулися дивовижні зцілення.