Преподобний Павло Препростий жив у IV столітті. Препростим він названий за свою простосердечність і незлобивість. Преподобний був одружений, але, дізнавшись про невірність дружини, залишив її і пішов у пустелю до преподобного Антонія Великого (пам’ять 17 січня).
Павлу було вже шістдесят років, і святий Антоній спершу не прийняв його, вважаючи нездатним до важкого відлюдницького життя. Три дні стояв Павло біля келії подвижника, сказавши, що скоріше помре, ніж піде звідси. Тоді преподобний Антоній поселив Павла до себе, довго випробовував його терпіння і смиренність важкою працею, суворим постом, нічними бдіннями, невпинним співом псалмів і земними поклонами. Зрештою преподобний Антоній дозволив Павлові оселитися в окремій келії.
За багаторічний подвиг преподобному Павлу Господь дарував прозорливість, владу виганяти бісів. Коли до преподобного Антонія привели біснуватого юнака, він направив хворого до преподобного Павла зі словами: “Великі у вірі можуть виганяти тільки малих бісів, а смиренні, як Павло Препростий, мають владу над князями бісівськими”.