Святий праведний Іов жив за 2000–1500 років до Різдва Христового, у Північній Аравії, у країні Авситидійській, у землі Уц. Життя і страждання його описані в Біблії (Книга Іова). Є думка, що Іов був племінником Авраама, сином брата Авраама на імʼя Нахор.
Іов був людиною богобоязливою і благочестивою. Всією душею він був відданий Господу Богу і в усьому чинив згідно з Його волею, віддаляючись від усього злого не лише в ділах, а й у думках. Господь благословив його земне існування і наділив праведного Іова великим багатством: у нього було безліч худоби і всякого майна. Сім синів праведного Іова і три дочки були дружні між собою і збиралися на спільну трапезу всі разом по черзі у кожного із них. Через кожні сім днів праведний Йов приносив за своїх дітей жертви Богові, кажучи: «Можливо, хтось із них согрішив або похулив Бога в серці своєму». За свою справедливість і чесність святий Іов був у великій пошані у співгромадян і мав великий вплив на громадські справи.
Одного разу, коли перед Престолом Божим постали Святі Ангели, з’явився між ними і сатана. Господь Бог запитав сатану, чи не бачив він раба Його Іова, чоловіка праведного і чужого всякого пороку. Сатана зухвало відповідав, що недарма богобоязливий Іов — Бог береже його і примножує його багатства, але якщо наслати на нього нещастя, то він перестане благословляти Бога. Тоді Господь, бажаючи показати терпіння Іова і віру, сказав сатані: «Все, що є в Іова, Я віддаю в твої руки, тільки самого його не торкайся». Після цього Іов раптово позбувся всіх своїх багатств, а потім і всіх своїх дітей. Праведний Іов звернувся до Бога і сказав: «Нагим вийшов я з утроби матері моєї, нагим повернуся до матері своєї землі. Господь дав, Господь і взяв. Хай буде Імʼя Господнє благословенне!» І не згрішив Іов перед Господом Богом, і не вимовив жодного нерозумного слова.
Коли Ангели Божі знову постали перед Господом, і серед них сатана, то диявол сказав, що Йов праведний, поки сам неушкоджений. Тоді Господь сповістив: «Я попускаю тобі зробити з ним, що хочеш, тільки душу його збережи». Після цього сатана вразив праведного Іова лютою хворобою — проказою, яка вкрила його з ніг до голови. Страждалець змушений був виселитися із суспільства людей, сів за містом на купі попелу і глиняним черепом шкрябав свої гнійні рани. Усі друзі та знайомі залишили його. Дружина його змушена була добувати собі прожиток, трудячись і поневіряючись з дому в дім. Вона не лише не підтримувала свого чоловіка в терпінні, а думала, що Бог карає Іова за якісь таємні гріхи, плакала, нарікала на Бога, докоряла і чоловіка, і врешті-решт порадила праведному Іову похулити Богом і померти. Праведний Іов тяжко сумував, але і в цих стражданнях залишився вірним Богові. Він відповідав дружині: «Ти говориш як одна із безумних. Невже добре ми будемо приймати від Бога, злого не будемо приймати?» І не согрішив праведний ні в чому перед Богом.
Почувши про нещастя Іова, троє його друзів прийшли здалеку до нього розділити його скорботу. Вони вважали, що Іов покараний Богом за гріхи, і переконували невинного ні в чому праведника покаятися. Праведник відповідав, що він страждає не за гріхи, а ці випробування послані йому від Господа з незбагненної для людини Божественної волі. Друзі, однак, не вірили і продовжували вважати, що Господь чинить з Іовом за законом людської відплати, караючи його за скоєні гріхи. У тяжкій душевній скорботі праведний Іов звернувся з молитвою до Бога, просячи Його Самого засвідчити перед ними його невинність. Тоді Бог явив Себе в бурхливому вихорі і дорікнув Іову за те, що він намагався проникнути своїм розумом у таємниці всесвіту і доль Божих. Праведник усім серцем розкаявся в цих думках і сказав: «Я нікчемний, відрікаюся і каюся в пороху й попелі». Тоді Господь повелів друзям Іова звернутися до нього і просити його принести за них жертву, «бо, — сказав Господь, — тільки лице Іова Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов». Іов приніс жертву Богові й помолився за друзів, і Господь прийняв його прохання, а також повернув праведному Іову здоровʼя і дав йому вдвічі більше за те, що він мав раніше. Замість померлих дітей у Іова народилося семеро синів і три дочки, прекрасніших за яких не було на землі. Після перенесених страждань Іов прожив ще сто сорок років (всього ж він прожив двісті сорок вісім років) і бачив потомство своє до четвертого роду.
Святий Іов прообразує Господа Іісуса Христа, Який зійшов на землю, постраждав заради спасіння людей, а потім прославився Славним Своїм Воскресінням.
«Я знаю, — говорив праведний Іов, уражений проказою, — знаю, що Відкупитель мій живий, і Він воскресить із пороху в останній день шкіру мою, яка розпадається, і я в плоті моїй побачу Бога. Я побачу Його сам, мої очі, не очі іншого побачать Його. Очікуванням цього тане серце моє в грудях моїх!» (Йов. 19:25-27).
«Знайте, що є суд, на якому виправдається тільки той, хто має істинну премудрість — страх Господній і істинний розум — віддалення від зла».
Святий Іоанн Златоуст каже: «Немає нещастя людського, якого не переніс би цей чоловік, твердіший за всякий адамант, який зазнав раптом і голоду, і бідності, і хвороб, і втрати дітей, і втрати багатства, і потім, зазнавши підступності від дружини, образи від друзів, нападів від рабів, в усьому виявився твердішим за всякий камінь, і до того ж до Закону і Благодаті».