Єпископ Акепсим очолював християнську Церкву в перському місті Наєссоні. Паства палко любила святителя за його подвижницьке життя і невтомні пастирські труди.
Коли цар Сапор наказав розшукувати й страчувати християнське духовенство, був схоплений і єпископ Акепсим, на той час вісімдесятирічний старець. Його привели до міста Арбела, де він постав перед судом Ардаха, жерця бога сонця. Святий старець відмовився принести жертву перським богам. За це його жорстоко побили й ув’язнили в темницю. Наступного дня після важких тортур туди кинули і сімдесятирічного пресвітера Іосифа та диякона Аїфала.
Три роки святих тримали в кайданах, мучили голодом, спрагою. Коли до храму бога вогню, що знаходився недалеко від Арбели, прибув цар Сапор, він побажав бачити трьох святих мучеників. Виснажені, вкриті гнійними виразками, святі постали перед царем. На його вимоги поклонитися язичницьким богам вони знову відповіли відмовою, сповідуючи віру у Христа. Святому єпископу відсікли голову, а пресвітера і диякона відправили до міста для побиття камінням.
Страта пресвітера Іосифа тривала декілька годин. Біля місця страти було поставлено варту, щоб християни не взяли тіла святого мученика. На четверту ніч над містом пронісся сильний буревій, блискавка вбила варту, вітер розметав каміння, і тіло святого Іосифа зникло.
Диякона Аїфала відвели до селища Патріас і там побили камінням. Християни таємно поховали його тіло. На могилі святого виросло дерево, плоди якого приносили зцілення.