Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, в місті Фіваїда. Залишившись сиротою, він багато потерпів від свого користолюбного родича через батьківську спадщину. Під час гонінь Декія (249-251) на християн святий Павло, дізнавшись про підступний задум віддати його до рук гонителів, покинув місто і пішов у пустелю.
Оселившись у печері біля підніжжя гори, преподобний Павло, нікому не відомий, прожив у ній 91 рік, невпинно молячись Богу вдень і вночі. Харчувався він фініками і хлібом, який приносив йому ворон, одягом із пальмового листя ховався від холоду і спеки. За Божою волею, вже незадовго до смерті преподобного Павла, Бог відкрив про нього преподобному Антонію Великому (пам’ять 17 січня), який також трудився у Фіваїдській пустелі. Одного разу святому Антонію спало на думку, що навряд чи є інший такий пустельник, як він, і тоді він почув голос: “Антонію, є раб Божий, який досконаліший за тебе і раніше за тебе оселився тут у пустелі. Іди в глибину її і знайдеш його”. Антоній пішов і знайшов печеру святого Павла. Давши Антонієві урок смирення, преподобний Павло вийшов йому назустріч. Старці назвали один одного на ім’я, обійнялися і довго розмовляли. Під час бесіди прилетів ворон і приніс їм обом хліб. Преподобний Павло відкрив преподобному Антонію наближення своєї кончини і заповів поховати його. Преставився святий Павло під час молитви, стоячи на колінах. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні Ангелів, пророків і апостолів сходила до Бога. Два леви прибігли з пустелі й кігтями вирили могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця і, взявши його одяг із пальмового листя, пішов у свою обитель. Одяг цей преподобний Антоній зберігав як найбільшу святиню і одягав тільки двічі на рік – на Великдень і П’ятидесятницю. Помер преподобний Павло Фівейський 341 року, коли йому було 113 років. Він не заснував жодної обителі, але незабаром після його смерті з’явилося багато наслідувачів його життя, котрі вкрили пустелю обителями. Преподобний Павло вважається батьком православного чернецтва.
У XII столітті тіло святого Павла з волі імператора Мануїла (1143-1180) було перенесено до Царгорода і покладено в Перивлеплетській обителі Пресвятої Богородиці. Згодом воно було перенесено до Венеції і, нарешті, до Угорщини в Офеї; частина глави його знаходиться в Римі.