Святий апостол Тимофій походив із лікаонського міста Лістри в Малій Азії. 52 року він був навернений до Христа святим апостолом Павлом. Коли святі Павло і Варнава вперше відвідали лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив хромого від народження. Багато жителів міста увірували у Христа. Серед них були і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника та бабця Лоїда (Діян. 14:6-12; 2Тим. 1:5).
Насіння віри, посіяне апостолом Павлом у душі святого Тимофія, принесло рясний плід. Він став ревним учнем святого Павла, а згодом його невідлучним супутником і співробітником у проповіді Євангелія.
Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його у посланнях своїм улюбленим сином, з вдячністю згадуючи його вірність та відданість. Він також писав Тимофієві: “Ти наслідував мене у вченні, житті, прихильності, вірі, великодушності, любові, терпінні, у гоніннях, стражданнях…” (2Тим. 3:10-11).
65 року Павло висвятив апостола Тимофія на єпископа Ефеської Церкви. Святий Тимофій керував нею п’ятнадцять років. Коли апостол Павло перебував у темниці в Римі, знаючи, що на нього чекає мученицький подвиг, він викликав до себе свого вірного учня і друга апостола Тимофія на останню зустріч (2Тим. 4:9).
Святий Тимофій також закінчив життя мученицьки. Одного разу в Ефесі язичники звершували свято на честь ідолів і носили їх містом, супроводжуючи нечестивими обрядами й піснями. Ревнуючи про славу Божу, святий єпископ Тимофій намагався зупиняти і напоумлювати засліплених ідолопоклонством людей, проповідуючи їм істинну віру у Христа. Язичники в озлобленні кинулися на святого апостола. Вони били його, тягли по землі і, зрештою, побили камінням. Мученицьку смерть за Христа святий апостол Тимофій прийняв 80 року.
У IV столітті мощі апостола Тимофія були перенесені до Царгорода і покладені у храмі Святих апостолів.