Святитель Павлин Милостивий, єпископ Ноланський, походив зі шляхетної і багатої родини міста Бордо (Франція). Завдяки високій освіченості двадцятирічним юнаком він був обраний римським сенатором. Потім святий Павлин став консулом і нарешті губернатором області Кампанії в Італії.
У двадцятип’ятирічному віці разом зі своєю дружиною він був навернений до Христа й охрестився. Після цього святий докорінно змінив спосіб життя. Він продав все своє майно і роздав виручені гроші нужденним, за що йому довелося терпіти презирство друзів та слуг.
Не маючи дітей, благочестиве подружжя усиновляло бідних сиріт і виховувало їх у страху Божому. У пошуках усамітненого життя святий Павлин пішов до іспанського міста Барселони.
Слава про подвижницьке життя святого поширилася, і 393 року його упросили прийняти сан пресвітера. Невдовзі він залишив Іспанію і пішов у місто Нола (Італія), де був обраний єпископом.
Коли вандали напали на Італію і забрали багатьох жителів в полон до Африки, святий єпископ Павлин використав церковне майно на викуп полонених. Одного разу, не маючи коштів викупити сина однієї бідної вдови, він сам пішов у рабство замість нього. В одязі невільника став святий Павлин служити вандальському князеві. Незабаром таємниця його розкрилася, і він не лише сам отримав свободу, а й виклопотав її і всім бранцям, разом з якими повернувся на батьківщину.
Людинолюбство й співчутливість до всіх бідних і нужденних становили відмінну рису його характеру. Святий Павлин відомий і як храмобудівник та християнський поет.
Помер святитель Павлин 22 червня 431 року у віці сімдесяти восьми років. Він залишив після себе декілька гімнів і листів з різними моральними настановами, пройнятих глибоким благочестям. Мощі його зберігаються в Римі, у храмі святого апостола Варфоломія.