Про преподобного Єразма Печерського святитель Симон, єпископ Володимирський († 1226, пам’ять 10 травня), писав другові своєму преподобному Полікарпу († 1182; пам’ять 24 липня): “Був у Печерському монастирі чорноризець Єразм. Він здобув спадщину слави в Небесному Царстві за те, що все, що мав, використав на прикрашання Печерської церкви: окував безліч ікон, які й понині у вас над вівтарем. З ним трапилася така спокуса. Коли він зубожів, то ним стали нехтувати. Дух злоби тоді почав навіювати йому: “Немає тобі користі від того, що ти витратив маєток на церкву, краще було б, якби використав ти на жебраків”. Не розсудивши про такі помисли, Єразм занепав духом і став жити недбало. Щедрий і милостивий Бог за його чесноту спас його. Він навів на нього тяжку хворобу. У цій хворобі Єразм лежав німий із закритими очима сім днів, ледь дихаючи. На восьмий день прийшла до нього братія і, бачачи його тяжке дихання, говорили: “Горе, горе душі цього брата, яка в лінощах прожила. Вона бачить щось і бентежиться, не виходячи з тіла”. І ось Єразм раптово встав, як здоровий, і сказав: “Отці й браття! Точно я грішник, і грішник нерозкаяний, як говорили ви, але ось нині з’явилися мені преподобні отці наші Антоній і Феодосій і сказали: ми молилися за тебе, і Господь дав тобі час для покаяння. Потім бачив я Пречисту Богородицю з Сином Христом Богом на руках, і Вона сказала мені: “Єразме! Оскільки ти прикрасив Церкву Мою іконами, і Я прикрашу тебе в Царстві Сина Мого! Встань, покайся, вдягнися в Ангельський образ, а в третій день візьму Я тебе до Себе як такого, що полюбив благоліпність дому Мого”. Сказавши це, Єразм почав сповідувати гріхи свої перед усіма без сорому, потім пішов до церкви і був пострижений у схиму, а на 3-й день помер” († бл. 1160). Преподобний Єразм був похований у Ближніх печерах.
9 березня — Преподобний Єразм Печерський, в Ближніх печерах
