Його слід відрізняти від преподобного Симеона Стовпника († 459 р.; пам’ять 1/14 вересня), який подвизався також в околицях Антіохії Сирійської.
Народився святий в 521 році в Антіохії Сирійській, випрошений матір’ю через молитву до святого Іоанна Предтечі з обітницею присвятити сина Богові. З дитинства він вирізнявся суворим посництвом. Уже в дитинстві преподобному Симеону кілька разів являвся Господь, пророкуючи йому майбутні подвиги і нагороду за них.
У шість років святий пішов на одну пустельну гору, а потім оселився в обителі преподобного Іоанна Стовпника поблизу Селевкії Сирійської, де зійшов на стовп. За найсуворіші і надприродні подвиги посту і пильнування він удостоївся особливої благодаті Божої і дару зцілення недуг.
На двадцять другому році життя за одкровенням з неба перейшов на Дивну гору, де заснував монастир. Досягнувши високого ступеня чернечої досконалості, подвижник звершив безліч чудес, прозрівав таємне, удостоївся бачення Господа і бесіди з Ним.
Так, він передбачив взяття Антіохії Хозроєм I і землетрус у ній, зцілював різні недуги і навіть воскрешав мертвих; прикликанням його імені полонені персами антіохійці одержували звільнення; по молитві преподобного протягом трьох років не бракувало пшениці в монастирській житниці, незважаючи на те, що її брали у великій кількості для харчування багатьох прибульців. Провівши на стовпі шістдесят вісім років, преподобний Симеон помер у 596 році.