Апостол від сімдесяти Тит був уродженцем острова Крит і сином знатних язичників. У молодості він уважно вивчав еллінську філософію і давніх поетів. Займаючись науками, Тит проводив доброчесне життя, не віддаючись порокам і пристрастям, властивим більшості язичників. Він зберігав незайманість, як засвідчив про нього священномученик Ігнатій Богоносець (пам’ять 20 грудня).
За таке життя Господь не залишив його без Своєї допомоги. У двадцятирічному віці святий Тит уві сні почув голос, який переконував його полишити еллінську премудрість, яка не дає душі спасіння, а шукати ту, котра спасає. Після цього сну святий Тит чекав цілий рік, чи не буде йому ще такого веління. І справді, йому було вказано ознайомитися зі вченням Божих пророків.
Першим, що йому трапилося прочитати, була Книга пророка Ісаї. Відкривши її на 41-й главі, він був вражений словами, сказаними немовби про його власний духовний стан.
Коли до Криту дійшла чутка про Великого Пророка, Який з’явився в Палестині, і про чудеса, звершувані Ним, критський правитель, рідний дядько Тита, послав його туди. Цим Пророком був Сам Господь Іісус Христос. Святий Тит у Єрусалимі побачив Господа, слухав Його проповідь і увірував у Нього. Він був свідком Хресних страждань і смерті Спасителя.
У день П’ятидесятниці Тит чув, стоячи в народі, як дванадцять апостолів після Зішестя на них Святого Духа говорили різними мовами, зокрема й мовою критян (Діян. 2:11). Згодом святий Тит прийняв Хрещення від апостола Павла і став його найближчим учнем. Він супроводжував “апостола язичників” у його місіонерських подорожах, неодноразово виконував його доручення, що стосувалися новоутворених Церков, і був з ним у Єрусалимі.
Святий Тит був висвячений апостолом Павлом на єпископа Критського. Близько 65 року, незадовго до другого ув’язнення, апостол Павло направив пастирське послання своєму обранцеві (Тит. 1:3). Коли Павло як в’язень був приведений до Рима на суд кесаря, святий Тит тимчасово залишив свою критську паству й пішов до Рима послужити своєму духовному батькові. Після його мученицької кончини апостол Тит повернувся до тодішнього головного міста Криту, а саме Гортини.
Тит мудро керував своєю паствою і працював над просвітленням язичників світлом віри Христової. Йому було дано від Господа дар чудотворіння. Під час одного із язичницьких свят на честь богині Діани Тит проповідував язичникам, які зібралися у великій кількості. Побачивши, що вони його не слухають, Тит помолився Господу, аби Він Сам показав заблукалим людям нікчемність ідолів. По молитві апостола Тита ідол Діани на очах у всіх упав і розбився. Іншим разом святий Тит молився, щоб Господь не допустив завершення побудови язичницького храму на честь Зевса, – і храм було зруйновано. Такими дивами апостол Тит привів до віри у Христа багатьох.
Просвітивши світлом віри і навколишні країни, апостол Тит мирно відійшов до Господа у віці дев’яноста чотирьох років. Перед смертю його обличчя просяяло, наче сонце.
Чесна глава апостола зберігається в столиці Криту Іракліоні, в соборі, освяченому на його честь. Під час турецької навали її було перевезено до Венеції, і лише в 1966 році вона повернулася на Крит.