Акиндин, Пигасій, Анемподист, придворні перського царя Сапора II (310-381), були таємними християнами. Коли цар підняв гоніння на християн, заздрісники донесли йому на них. Викликані на суд до царя, святі мученики безбоязно сповідували свою віру у Святу Трійцю. Цар наказав бити їх батогами. Два рази змінювалися стомлені кати, а святі мученики не видали ні крику, ні стогону. Навіть цар не витримав напруги і знепритомнів. Усі вважали його померлим, але святі звернулися до Бога, і цар прийшов до тями. Прийшовши до тями, Сапор звинуватив святих у чаклунстві й велів повісити святих мучеників над багаттям, щоб задушити їх димом. Молитвами святих вогонь згас, мотузки, якими вони були зв’язані, розпалися. Коли цар запитав їх, як це сталося, святі мученики повідали йому про Христа, що творить такі чудеса.
Засліплений люттю, цар почав хулити Ім’я Господнє. Тоді святі виголосили: “Нехай будуть безмовні твої вуста”, – і цар заціпенів. Збожеволівши від страху і люті, він намагався жестами наказати, щоб відвели святих мучеників до в’язниці. Навколишні не могли його зрозуміти, і він почав біснуватися: зірвав із себе мантію, рвав на собі волосся, бив себе по обличчю. Святий Акиндин пожалів його й Іменем Господнім визволив його від німоти. Але й цього разу цар усе пояснив волхвуванням і продовжував мучити святих. Їх поклали на залізну решітку і розпалили під нею вогонь. Святі стали молитися. Раптово пішов дощ і погасив вогонь. Бачачи чудеса, що відбувалися за молитвами святих мучеників, багато хто увірував у Христа і сповідував свою віру. Святі прославили Бога і закликали тих, хто увірував, прийняти Хрещення дощем, посланим на них.
Один із катів – Афоній, всенародно просив вибачення у святих мучеників за заподіяні їм страждання і мужньо пішов на страту за Христа. Вельможа Елпідифор і мати царя також сповідували віру в Єдиного Істинного Бога. Цар, бачачи, як зростає кількість християн і як муки святих Акиндина, Пігасія і Анемподиста зміцнюють християнську віру, оголосив народові, що святим мученикам Акиндину і Пігасію, Анемподисту і з ними Елпідіфорові відрубають голови, але тіла їхні можуть бути взяті християнами для поховання. Коли святих мучеників вели за міські стіни до місця страти, величезний натовп супроводжував їх, прославляючи Христа. За наказом царя воїни знищили всіх християн (до 7000), що йшли в процесії. Разом з іншими був убитий і Елпідифор. Акиндин, Пігасій, Анемподист разом із матір’ю царя були спалені наступного дня. Християни, які таємно прийшли вночі до місця страти святих, знайшли неушкоджені вогнем тіла святих мучеників і з честю поховали їх.