Преподобний Паїсій (у миру Петро Іванович Величковський) народився 1722 року в Полтаві, був одинадцятою дитиною в багатодітній сім’ї потомственого священика. Навчався в Київській духовній академії, там зародилася в нього любов до чернечого життя. У 17 років Петро пішов подвизатися в монастирі Малоросії, Молдавії, Валахії. У Медведівському монастирі під Чигирином прийняв постриг у рясофор. Коли монастир був захоплений уніатами, він пішов у Києво-Печерську лавру і працював там у друкарні.
В юності Петро і його друг по академії дали обітницю не жити в обителях тілесного достатку і достатку, і в 25 років він пішов на Святу Гору Афон, де 1750 року його постригли в ченці з ім’ям Паїсій у монастирі Пантократор. У 36 років Паїсій стає ієромонахом. Він влаштував при монастирі один із найбільших скитів на Афоні – скит святого пророка Іллі.
Коли почалася Російсько-турецька війна, до якої були залучені й ченці, Паїсій пішов у Молдовалахію, керував на Буковині Свято-Духовим монастирем із суворим гуртожитковим статутом. У роки керівництва монастирем він прийняв велику схиму.
Оскільки після війни територія, на якій знаходився монастир, відійшла до Австро-Угорщини, отець Паїсій перейшов у Нямецький монастир. Там був возведений у сан архімандрита. У Нямецькій лаврі отець архімандрит багато працював над перекладами святоотцівських творів і створив слов’янський переклад “Добротолюбія”. Переклади старця Паїсія з грецької на церковнослов’янську мову довгий час були єдиними в Росії. До них відносяться твори преподобного Ісаака Сиріна, Феодора Студита, святителя Григорія Палами, святителя Іоанна Златоуста і багатьох інших учителів Церкви.
Важливу роль у вченні старця Паїсія посідає аскетика, що включає в себе “роздуми про смерть” та Ісусову молитву.
Численні учні старця Паїсія перенесли його писання і дух його статуту разом із заснуванням чернечого старчества в Росію і тим вельми сприяли пожвавленню і відродженню російського чернецтва. Паїсій Величковський став батьком російського старчества. Він справив значний вплив на багатьох православних подвижників Росії кінця XVIII і XIX століть. Збірник “Добротолюбіє” був настільною книгою преподобного Серафима Саровського. З духовною спадщиною старця Паїсія пов’язана історія старчества в Оптиній пустелі.
Похворівши трохи, старець Паїсій мирно відійшов до Господа 15 листопада 1794 року у віці 72 років. Похований преподобний у Нямецькій обителі.