Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, бо він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком розповсюдження та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він закарбував для нас апостольську епоху.
Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим отроком, якого Господь взяв на руки і сказав: “якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне” (Мф. 18:3). Богоносцем його названо тому, що, міцно люблячи Господа, він неначе носив Його у своєму серці.
Він був учнем апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Із послання святого Ігнатія до смирнян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалима 72 року помер Евод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.
Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою протягом 40 років (67-107 рр.). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він запровадив на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився в ранній Церкві.
У 107 році під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати дівоцтво і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився.
Тоді його в кайданах відправили в Рим, де на потіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. Дорогою до Рима він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті:
“Благаю вас, не виявляйте мені необережної любові. Залиште мене бути їжею звірів, щоб за допомогою їх досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай перемелють мене зуби звірів, щоб став я чистим хлібом Христовим”. Почувши про мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його було перенесено до Антіохії, а згодом повернуто до Рима і покладено в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.
У своєму посланні до Єфесян святий Ігнатій писав: “Зберігайте віру і любов та на ділі показуйте себе християнами. Віра і любов суть початок і кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у з’єднанні суть діло Боже. Все інше, що належить до чеснот, від них походить. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув любов, не ненавидить”.Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, бо він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком розповсюдження та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він закарбував для нас апостольську епоху.
Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим отроком, якого Господь взяв на руки і сказав: “якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне” (Мф. 18:3). Богоносцем його названо тому, що, міцно люблячи Господа, він неначе носив Його у своєму серці. Він був учнем апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Із послання святого Ігнатія до смирнян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалима 72 року помер Евод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.
Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою протягом 40 років (67-107 рр.). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він запровадив на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився в ранній Церкві.
У 107 році під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати дівоцтво і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився. Тоді його в кайданах відправили в Рим, де на потіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. Дорогою до Рима він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті: “Благаю вас, не виявляйте мені необережної любові. Залиште мене бути їжею звірів, щоб за допомогою їх досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай перемелють мене зуби звірів, щоб став я чистим хлібом Христовим”. Почувши про мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його було перенесено до Антіохії, а згодом повернуто до Рима і покладено в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.
У своєму посланні до Єфесян святий Ігнатій писав: “Зберігайте віру і любов та на ділі показуйте себе християнами. Віра і любов суть початок і кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у з’єднанні суть діло Боже. Все інше, що належить до чеснот, від них походить. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув любов, не ненавидить”.