Головна Душеспасительні читання 21 лютого — Великомученик Феодор Стратилат

21 лютого — Великомученик Феодор Стратилат

написано Andrey
66 переглядів

Святий великомученик Феодор Стратилат був відданий мученицькій смерті 319 року після Різдва Христового. У дослівному перекладі з грецької слово “стратилат” означає “високий воїн”, у літературному перекладі – “воєвода”, “воєначальник”.

Походив святий Феодор із міста Євхаїти, нині Марсіан, на півночі Малоазіатського нагір’я в Туреччині. Блага звістка святого Євангелія в ці місця принесена була ще в апостольські часи.

Святий Феодор був наділений від Господа багатьма даруваннями. Його вирізняли з-поміж оточуючих природна краса, великодушне серце, глибоке пізнання християнських істин, мудрість і красномовство. Хоробрість святого воїна стала багатьом відома після того, як він за допомогою Божою вбив величезного змія, що жив у прірві на околицях міста Євхаїти. Змій пожирав безліч людей і тварин, тримаючи в страху всю округу. Святий Феодор, нікому нічого не кажучи, взявши з собою свою звичайну зброю і маючи на грудях хрест, рушив у дорогу.

Доїхавши до поля поблизу прірви, де жив змій, воїн Христовий зліз з коня і ліг відпочити. У цих місцях проживала якась благочестива жінка на ім’я Євсевія. Вона була похилого віку. За кілька років перед цим вона випросила тіло святого мученика Феодора Тирона, яке не згоріло на вогнищі під час страти, поховала його біля свого будинку і щороку святкувала його пам’ять у день преставлення 17 лютого (2 березня). Благочестива Євсевія, побачивши сплячого воїна Христового Феодора Стратилата, розбудила його і намагалася переконати піти з цих місць, щоб не постраждати від змія. Мужній воїн Христовий Феодор відповідав їй: “Відійди і стань подалі від місця цього, і ти побачиш силу Христа мого”. Жінка відійшла і стала молитися до Спасителя про дарування перемоги сміливому воїну. Звернувся з молитвою до Господа і святий Феодор: “Господи Іісусе Христе, Котрий засяяв від Отчої Сутності, Котрий допомагав мені в битвах і давав перемогу над супротивниками, Ти і нині Той самий є, Господи Христе Боже, пошли мені перемогу з висоти Твоєї святої”. Святий Феодор переміг чудовисько, прославивши серед людей ім’я Христове.

За відвагу святого Феодора призначили воєначальником у місті Гераклеї поблизу Чорного моря, недалеко від Євхаїт. Тут святий Феодор поєднував відповідальне військове служіння з апостольською проповіддю Євангелія серед підлеглих йому язичників. Його палка віра, підкріплена особистим християнським прикладом, відвертала багатьох від згубних звичок. У результаті майже всі жителі Гераклеї прийняли християнство.

У цей час почалися жорстокі гоніння на християн. Імператор Лікіній (307-324), який умертвив сорок мучеників Севастійських, спрямував свої гоніння не на простий народ, а на освічених поборників християнства, в яких вбачав серйозну загрозу для язичництва, що відмирало. Почувши про хороброго воєначальника, імператор захотів його побачити і послав за ним своїх наближених. Святий Феодор прийняв послів із честю, але не хотів залишати свого міста. Передбачаючи наміри імператора, мученик Христовий хотів постраждати у своєму місті, тому він відповів імператорові, що не може зараз залишити Гераклію і просить його завітати до нього.

Напередодні прибуття нечестивого правителя святий Феодор удостоївся чудесного видіння. Під час молитви він раптом побачив себе в храмі, дах якого розверзся, над храмом засяяло небесне світло і пролунав голос: “Дерзай, Феодоре, Я з тобою!” Укріплений видіннями, святий мученик звернувся до Господа з гарячою молитвою, просячи Його зміцнити свої сили для майбутнього подвигу.

Імператор приїхав, захопивши із собою золотих і срібних ідолів. Він прихильно поставився до святого Феодора, хвалив його за хороше управління містом і наказав йому принести перед народом жертви ідолам. Святий просив імператора залишити ідолів на ніч у своєму будинку. Імператор погодився. Заволодівши бовванами, святий Феодор розбив їх на багато частин і роздав шматочки золота і срібла жебракам. Так він осоромив марну віру в бездушних ідолів і на уламках язичництва утверджував закони християнського милосердя.

Мученика Христового за наказом імператора схопили і піддали жорстоким та витонченим тортурам. Мучителі били його воловими жилами й олов’яними прутами, терзали його тіло цвяхами і палили вогнем. Усе це святий мученик переносив із великим терпінням і тільки повторював: “Слава Тобі, Боже наш!” Після мук святого кинули до в’язниці і п’ять днів протримали там без їжі та води, а потім понівеченого святого прицвяхали до хреста і залишили на ніч. Мучителі сподівалися, що він помре вночі на хресті. Передчуваючи близьку смерть, святий Феодор уже звертався до Бога з останніми молитвами, кажучи: “Господи, рекл ми еси первее, Аз есмь с тобою, ныне же почто оставил мя еси? Виждь, Господи, яко зверие дивии растерзаша мя Тебе ради, избодены суть зеницы очес моих, плоть моя ранами раздробляется, уязвляется лице, сокрушаются зубы, едины точию нагие кости на кресте висят: помяни мя, Господи, претерпевающего крест Тебе ради, железо, и огнь, и гвоздие подъях за Тя: прочее же приими дух мой, уже бо отхожду от жизни сей”.

Господь судив прославити Свого святого перед усіма жителями Гераклії. Вранці воїни, котрі брали участь у страті, побачили святого мученика живим і неушкодженим: Господь зцілив понівечене тіло святого і звів його з хреста, на якому той був залишений на всю ніч. Переконані на власні очі в безмежній могутності християнського Бога, вони тут же, недалеко від місця невдалої страти, прийняли святе Хрещення. Мученик Феодор утримав жителів і воїнів, які увірували в Христа, від заколоту, кажучи їм: “Перестаньте! Господь мій Іісус Христос, висячи на хресті, утримував ангелів, щоб вони не вчинили помсти роду людському”.

Мученик Христовий добровільно віддав себе в руки мучителів. Йдучи на страту, святий одним словом відкривав двері в’язниць і звільняв в’язнів. Жителі Гераклії, які торкалися його одягу, зцілювалися від хвороб і звільнялися від бісів. Перед тим, як віддати себе в руки ката, мученик Феодор заповів поховати своє тіло в Євхаїтах у маєтку батьків. Своєму слузі Уару наказав записати всі муки, яких він зазнав, для повчання майбутніх поколінь християн. Потім мученик Христовий довго молився і, врешті, вимовивши слово “амінь”, схилив під меч свою чесну і святу главу. Страта відбулася 8 (21) лютого 319 року в суботу, о третій годині дня.

Народ вшанував святі останки мученика великими почестями. 8 (21) червня того ж року їх було урочисто перенесено до Євхаїт. Під час перенесення тіла святого і вже в самому місті відбувалися численні чудеса на славу Христа Бога.

Святий великомученик Феодор Стратилат, вірний до смерті Господу Іісусу Христу, безстрашний і жертовний воєначальник, хоробрий солдат, здавна шанується як покровитель православного воїнства.

В пам’ять великомученика Феодора Стратилата будували храми в усіх православних країнах. За молитвами до нього, від його ікон відбувалося багато чудес. Так, святий Анастасій Синаїт, патріарх Антіохійський (599 р.), та Іоанн Дамаскін (бл. 780 р.) згадують про диво, яке сталося в храмі Феодора Стратилата неподалік від Дамаска в містечку Карсата в Сирії. Коли ці місця були захоплені сарацинами, храм був розорений і надалі піддався оскверненню. У будівлі оселилися сарацини. Одного разу один із них, узявши лук, пустив стрілу в написане фарбами на стіні зображення святого Феодора. Стріла влучила в праве плече святого, і негайно по стіні потекла цівка живої крові. Нечестивці здивувалися цьому, але храм не покинули. Загалом у церкві проживало близько двадцяти сімейств. Після деякого часу всі вони померли з невідомої причини. Мор напав на святотатців, тоді як їхні одноплемінники, що жили поза храмом, не постраждали.

0 коментарів
0

You may also like