Мучениця Христина жила в III столітті. Вона народилася в багатій родині. Батько її Урван був правителем міста Тіра. У віці одинадцяти років дівчинка вирізнялася незвичайною красою, і багато хто хотів одружитися з нею. Однак батько Христини мріяв про те, щоб дочка стала жрицею. Для цього він помістив її в особливе приміщення, де поставив безліч золотих і срібних ідолів, і велів дочці воскурювати перед ними фіміам. Дві рабині прислужували Христині.
У своєму усамітненні Христина стала замислюватися над тим, хто ж створив цей прекрасний світ. Зі своєї кімнати вона милувалася зоряним небом і поступово прийшла до думки про Єдиного Творця всього світу. Вона переконалася, що безголосі й бездушні ідоли, які стояли в її покоях, нічого не могли створити, оскільки самі були створені руками людини. Вона стала молитися Єдиному Богу зі сльозами, просячи Його відкрити Себе. Душа її розгоралася любов’ю до Невідомого Бога, вона все більше посилювала молитву, поєднуючи її з постом.
Одного разу Христина удостоїлася відвідин Ангела, який наставив її в істинній вірі в Христа, Спасителя світу. Ангел назвав її нареченою Христовою і провістив їй майбутній страдницький подвиг. Свята діва розбила всіх ідолів, що стояли біля неї, і викинула їх за вікно.
Батько Христини Урван, відвідуючи свою дочку, запитав її, куди зникли ідолию Христина мовчала. Тоді, покликавши рабинь, Урван дізнався від них правду. У гніві батько став бити доньку по щоках. Свята діва спочатку мовчала, а потім відкрила батькові свою віру в Єдиного Істинного Бога і що своїми руками вона знищила ідолів. Тоді Урван наказав вбити всіх рабинь, які прислужували дочці, а Христину піддав жорстокому бичуванню і кинув у темницю.
Дізнавшись про те, що відбулося, мати святої Христини зі сльозами прийшла до дочки, просячи її зректися Христа і повернутися до батьківських вірувань. Однак Христина залишилася непохитною. Другого дня Урван покликав доньку на суд і став її вмовляти вклонитися богам, просити вибачення за свій гріх, але побачив тверде й непохитне її сповідання.
Мучителі прив’язали її до залізного колеса, під яким розвели вогонь. Тіло мучениці, повертаючись на колесі, обпікалося з усіх боків. Потім її кинули в темницю.
Ангел Божий з’явився вночі, зцілив її від ран і підкріпив їжею. Батько, побачивши її вранці неушкодженою, наказав втопити в морі. Але Ангел підтримав святу, камінь занурився, а Христина дивовижним чином вийшла з води і з’явилася до свого батька. У жаху мучитель відніс це до дії чаклунства і вирішив на ранок стратити її. Вночі ж сам несподівано помер.
Присланий на його місце інший правитель, Діон, покликав святу мученицю і також намагався схилити до зречення від Христа, але, бачачи її непохитну твердість, знову піддав жорстоким мукам. Свята мучениця Христина довго була в темниці. До неї стали проникати люди, і вона навертала їх до істинної віри в Христа. Так навернулося близько трьох тисяч осіб.
На місце Діона прибув новий правитель Юліан, який став катувати святу. Після різних мук Юліан велів кинути її в розпечену піч і зачинити там. Через п’ять днів піч відкрили і знайшли мученицю живою і неушкодженою. Бачачи чудеса, що відбуваються, багато хто увірував у Христа Спасителя, а мучителі святу Христину усікли мечем.