Святитель Тарасій, патріарх Константинопольський, походив із знатного роду. Він народився і був вихований в Константинополі, де здобув гарну освіту. Тарасій швидко висунувся при дворі імператора Константина VI (780–797) та його матері, святої цариці Ірини (797–802; пам’ять 7 серпня), і досягнув звання сенатора.
У ті часи Церкву збурювали іконоборчі смути. Святий патріарх Павло (780–784; пам’ять 30 серпня), який у душі не співчував іконоборству, через слабкість характеру не міг рішуче боротися з єрессю. Тому він віддалився в монастир, де прийняв схиму.
Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель Павло оголосив їм, що гідним його наступником може бути лише святий Тарасій (на той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе достойним такого високого сану. Але згодом він підкорився загальному бажанню, з умовою, що буде скликано Вселенський Собор для засудження іконоборчої єресі.
Пройшовши в короткий час усі ієрархічні ступені, святий Тарасій був возведений на патріарший престол у 784 році. 787 року під його головуванням у місті Нікеї відбувся VII Вселенський Собор, на якому були присутні 367 єпископів. На Соборі було утверджено шанування святих ікон. Ті із єпископів, які принесли покаяння в іконоборстві, були знову прийняті Церквою.
Святий патріарх Тарасій мудро управляв Церквою двадцять два роки. Він вів суворе аскетичне життя. Усе своє майно він витратив на богоугодні діла, годуючи старих, убогих, сиріт і вдів. У Святу Пасху він влаштовував для них трапезу, на якиій сам прислуговував.
Свого часу святитель Тарасій безстрашно викрив царя Константина Порфирородного, коли той звів наклеп на свою дружину, імператрицю Марію, онуку праведного Філарета Милостивого († 792; пам’ять 1 грудня). Ціллю Константина було ув’язнити Марію до монастиря й одружитися зі своєю родичкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що був підданий опалі. Невдовзі, однак, Константин був повалений своєю матір’ю, царицею Іриною.
Патріарх Тарасій преставився до Господа 806 року. Коли він вмирав, біси, нагадуючи його життя з самої юності, старалися приписати йому не вчинені ним гріхи. “Я невинний в тому, про що ви говорите, — відповідав святитель. — Ви хибно наклепуєте на мене, немає у вас наді мною ніякої влади”.