Преподобний Герасим був родом із Лікії (Мала Азія). З юності він вирізнявся благочестям. Прийнявши чернецтво, преподобний віддалився вглиб Фіваїдської пустелі (Єгипет). Близько 450 року преподобний пішов у Палестину і поселився біля Йордану, де заснував монастир.
Якийсь час святий був спокушений єрессю Євтихія і Діоскора, котрі визнавали в Іісусі Христі тільки Божественне єство. Однак преподобний Євфимій Великий (пам’ять 20 січня) допоміг йому повернутися до правої віри.
В обителі святий установив суворі правила. П’ять днів на тиждень інок проводив в усамітненні, займаючись рукоділлям і молитвою. У ці дні пустельники не їли варену їжу й навіть не розводили багаття, а харчувалися сухим хлібом, корінням і водою. У суботу та неділю всі збиралися до монастиря на Божественну літургію і причащалися Святих Христових Тайн. Пополудні, взявши з собою запас хлібу, коріння та води і оберемок гілок фінікової пальми для плетіння кошиків, пустельники поверталися до своїх усамітнених келій. Кожний мав лише старий одяг і рогоду, на якій спав. Ідучи із келії, двері не засували, щоб кожен прибулий міг увійти, відпочити або взяти необхідне.
Сам преподобний Герасим являв високий зразок подвижництва. У Великий піст він не їв нічого до самого світлого дня Воскресіння Христового, коли причащався Святих Тайн. Ідучи на весь Великий піст у пустелю, преподобний брав з собою блаженного Киріака (пам’ять 29 вересня), свого улюбленого учня, якого направив до нього святий Євфимій Великий.
Під час кончини преподобного Євфимія святому Герасиму було відкрито, як душу спочилого ангели підносили на небо. Узявши з собою Киріака, преподобний Герасим пішов в обитель святого Євфимія і віддав землі його тіло.
Преподобний Герасим помер мирно, оплаканий братією і учнями. До самого преставлення йому допомагав у трудах лев, який після смерті старця помер на його могилі і був заритий поблизу гробу святого. Тому лева зображають на іконах біля ніг преподобного Герасима.