День пам’яті (н. ст.)12 вересня,11 грудня,3 червня,5 червня,6 грудня
Святий благовірний князь Олександр Невський народився 30 травня 1220 року в місті Переславлі-Залеському. Батько його, Ярослав, у хрещенні Феодор, був молодшим сином Всеволода III Велике Гніздо († 1246 р.), а мати, Феодосія Ігорівна, була рязанською княжною. У 1227 році князь Ярослав, на прохання новгородців, сів на престол у Новгороді Великому і узяв із собою синів, Феодора і Олександра.
Починалися найважчі часи в історії Русі. Одночасно з навалою Батия полчища хрестоносців вторглися на Русь. Першими були шведи. Безліч кораблів під командуванням ярла Біргера підійшли до Неви. Святий Олександр, юнак, якому не виповнилося ще й двадцяти років, тоді довго молився в храмі Святої Софії. Архієпископ Спиридон благословив його очолити військо. Вийшовши із храму, Олександр звернувся до дружини з промовою, сповненою віри: «Не в силі Бог, а в правді. Одні — зі зброєю, інші — на конях, а ми ім’я Господа Бога нашого прикличемо!»
З невеликою дружиною князь пішов на ворогів. Було тоді дивовижне передвістя: воїн, який стояв у дозорі, на світанку 15 липня побачив човен, що плив морем, і на ньому святих мучеників Бориса і Гліба в багряних одежах. Олександр, підбадьорений знаменням, з молитвою повів військо на шведів: «І була січа велика з латинянами, і перебив їх незліченну безліч, і самому ватажку поклав печать на обличчя гострим списом». За цю перемогу на Неві, здобуту 15 липня 1240 року, народ назвав свого князя Олександром Невським.
Небезпечним ворогом залишалися німецькі лицарі. У 1241 році блискавичним походом святий Олександр повернув фортецю Копор’є, вигнавши лицарів. Наступної зими він звільнив Псков, а 5 квітня дав Тевтонському ордену бій на льоду Чудського озера. Хрестоносці були повністю розгромлені. Ім’я святого Олександра прославилося по всій Русі.
Західні межі були надійно захищені, настав час убезпечити край зі сходу. У 1242 році святий Олександр Невський зі своїм батьком, Ярославом, виїхав до Орди. Їхню місію Господь увінчав успіхом, але на це пішли роки праці. Князь Ярослав поклав за це життя. Заповіт батька будь-що підтримувати союз з Золотою Ордою, необхідний тоді для запобігання нового розгрому Русі, продовжував виконувати святий Олександр.
У 1252 році багато руських міст повстали проти татарського ярма. Олександру Невському знову довелося їхати до Орди, щоб убезпечити країну від нашестя татар. Він став єдиновладним великим князем всієї Русі.
Наступного року святий князь відбив новий набіг на Псков, у 1254 році уклав договір про мирні кордони з Норвегією, а в 1256 році ходив на фінів. У темряву язичницького Помор’я святий Олександр ніс світло Євангельської проповіді та православної культури.
1256 року помер хан Батий. Князь утретє поїхав до Сарая, столиці Золотої Орди, щоб підтвердити мирні відносини Русі і Орди з новим ханом Берке. У 1261 році, стараннями святого Олександра і митрополита Кирила, в столиці Золотої Орди була заснована православна єпархія.
1262 року в багатьох містах були перебиті татарські збирачі данини і вербувальники воїнів — баскаки. Чекали татарської помсти. Але великий заступник народу знову поїхав до Орди і мудро спрямував події зовсім в інше русло. Ця дипломатична поїздка Олександра Невського до Сарая була четвертою і останньою. На зворотному шляху, не доїжджаючи до Володимира, в Городці, в монастирі, князь-подвижник відійшов до Господа.
Перед смертю він прийняв схиму з ім’ям Олексій. Це сталося 14 листопада 1263 року. Митрополит Кирил, духівник і сподвижник у служінні святого князя, сказав у надгробному слові: «Знайте, чада моя, що вже зайшло сонце землі Суздальської. Не буде більше такого князя в Руській землі». Тіло благовірного князя дев’ять днів несли до Володимира, і воно залишилося нетлінним.
23 листопада під час поховання його в монастирі на честь Різдва Христового у Володимирі було явлено Богом «диво дивне і пам’яті гідне»: коли тіло святого Олександра було покладено до раки, економ Севастіан і митрополит Кирил хотіли вкласти йому у руку напутню грамоту. Святий князь, наче живий, сам простяг десницю і взяв грамоту із рук митрополита.
Так прославив Бог свого угодника, святого воїна-князя Олександра Невського. Загальноцерковне прославлення святого Олександра відбулося за митрополита Макарія 1547 року. Канон святому складений тоді ж володимирським ченцем Михаїлом.
30 серпня 1724 року мощі святого благовірного князя Олександра були покладені в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври, де спочивають і донині.
Тропарь, глас 4
Я́ко благочести́ваго ко́рене/ пречестна́я о́трасль был еси́, блаже́нне Алекса́ндре,/ яви́ бо тя Христо́с я́ко не́кое Боже́ственное сокро́вище русстей земли́,/ но́ваго чудотво́рца пресла́вна и Богоприя́тна./ И днесь соше́дшеся в па́мять твою́ ве́рою и любо́вию,/ во псалме́х и пе́ниих ра́дующеся сла́вим Го́спода,/ да́вшаго тебе́ благода́ть исцеле́ний./ Его́же моли́ спасти́ град сей,/ и держа́ве сродник твоих Богоуго́дней бы́ти,// и сыново́м русским спасти́ся.
Кондак, глас 8
Я́ко звезду́ тя пресве́тлу почита́ем,/ от восто́ка возсия́вшую, и на за́пад прише́дшую,/ всю бо страну́ сию́ чудесы́ и добро́тою обогаща́еши,/ и просвеща́еши ве́рою чту́щия па́мять твою́, Алекса́ндре блаже́нне./ Сего́ ра́ди днесь пра́зднуем твое́ успе́ние, лю́дие твои́ су́щии,/ моли́ спасти́ Оте́чество твое́, и вся притека́ющия к ра́це моще́й твои́х,/ и ве́рно вопию́щия ти́:// ра́дуйся, гра́ду на́шему утвержде́ние.
Молитва
Ско́рый помо́щниче всех усе́рдно к тебе́ прибега́ющих и те́плый наш пред Го́сподем предста́телю, святы́й благове́рный кня́же Алекса́ндре! При́зри ми́лостивно на ны недосто́йныя мно́гими беззако́нии непотре́бны себе́ сотво́ршия, к ра́це моще́й твои́х (или: ико́не твое́й) ны́не притека́ющия и из глубины́ се́рдца тебе́ взыва́ющия: ты в житии́ свое́м ревни́тель и защи́тник правосла́вныя ве́ры был еси́, и нас в ней те́плыми твои́ми моли́твами непоколеби́мы утверди́. Ты вели́кое, возло́женное на тя служе́ние тща́тельно проходи́л еси́, и нас твое́ю по́мощию пребыва́ти коего́ждо, в не́йже призва́н есть, наста́ви. Ты, победи́в полки́ супоста́тов, от преде́лов русских отгна́л еси́, и на нас ополча́ющихся всех ви́димых и неви́димых враго́в низложи́. Ты, оста́вив тле́нный вене́ц ца́рства земна́го, избра́л еси́ безмо́лвное житие́, и ны́не пра́ведно венце́м нетле́нным уве́нчанный, на Небесе́х ца́рствуеши, хода́тайствуй и нам, смире́нно мо́лим тя, житие́ ти́хое и безмяте́жное и к ве́чному Ца́рствию ше́ствие неукло́нное твои́м предста́тельством устро́й нам. Предстоя́ же со все́ми святы́ми Престо́лу Бо́жию, моли́ся о всех правосла́вных христиа́нах, да сохрани́т их Госпо́дь Бог Свое́ю благода́тию в ми́ре, здра́вии, и благоде́нствии, и вся́ком благополу́чии в до́лжайшая ле́та, да и при́сно сла́вим и благослови́м Бо́га, в Тро́ице Святе́й сла́вимаго Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание
Велича́ем тя́,/ благове́рный кня́же Алекса́ндре,/ и чти́м свято́е успе́ние твое́,/ и ны́не мо́лиши за на́с// Христа́, Бо́га на́шего.