Преподобна Меланія народилася в Римі в знатній християнській сім’ї. У чотирнадцять років вона проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Апініана. Від самого початку спільного життя свята благала чоловіка жити з нею в непорочності або відпустити незаплямованою і тілом, і душею. Апініан відповідав: “Коли за велінням Господа ми матимемо двох дітей як спадкоємців свого майна, тоді разом зречемося світу”.
Незабаром свята Меланія народила дівчинку, яку молоді батьки присвятили Богові. Продовжуючи жити в шлюбі, Меланія таємно носила волосяницю і проводила ночі в молитвах. Другі її пологи були передчасними і болісними. Народився хлопчик. Його охрестили, і він одразу відійшов до Господа. Бачачи страждання своєї дружини, блаженний Апініан просив Бога зберегти життя святої Меланії і дав обітницю провести залишок спільного життя в непорочності.
Одужавши, свята зняла назавжди свій шовковий одяг. Невдовзі померла їхня донька. Тим часом батьки святих опиралися їхньому бажанню присвятити себе Богові. Тільки коли батька Меланії спіткала смертельна хвороба, він просив у них пробачення і наставляв слідувати обраному ними шляху, просячи за нього молитися.
Святі тут же залишили місто Рим, і для них почалося нове життя, цілком присвячене служінню Богові. Апініану було на той час двадцять чотири роки, а Меланії було двадцять. Вони стали відвідувати хворих, приймати мандрівників, щедро допомагати бідним. Праведники обходили в’язниці, місця заслань і копальні та звільняли нещасних, яких утримували там за борги. Продавши маєтки в Італії та Іспанії, вони щедрою рукою допомагали старцям і монастирям, купуючи для обителей землі в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Фінікії і Палестині. Також на їхні кошти було побудовано багато храмів і лікарень. Церкви Заходу і Сходу отримували від них благодіяння.
Коли вони, залишивши батьківщину, відпливли до Африки, під час плавання почалася сильна буря. Моряки говорили, що це гнів Божий. Але блаженна Меланія сказала, щоб вони віддали корабель волі Того, Хто несе його. Хвилі прибили корабель до острова, де стояло місто, обложене варварами. Нападники вимагали від жителів викуп, погрожуючи місту знищенням. Святі внесли потрібні гроші і тим врятували від загибелі місто та його жителів.
Прибувши до Африки, святі Меланія та Апініан і там надавали допомогу всім нужденним. З благословення місцевих єпископів вони жертвували на церкви і монастирі. Водночас свята Меланія продовжувала приборкувати свою плоть суворим постом, а душу утверджувала невпинним читанням Слова Божого. Угодниця Божа також переписувала священні книжки і роздавала незаможним. Вона сама пошила волосяницю і, не знімаючи, носила її.
В Африці святі пробули сім років. Потім, звільнившись від усіх своїх багатств, вони вирушили до Єрусалима. Дорогою Меланія і Апініан зупинилися в Александрії, де їх прийняв святий єпископ Кирил. У Єрусалимі святі роздали бідним золото, яке залишилося в них, і проводили дні свої в убогості й молитві.
Згодом вони здійснили недовгу подорож до Єгипту, де відвідали багатьох отців-пустельників. Потім свята Меланія зачинилася в самотній келії на горі Єлеон, лише зрідка бачачись зі святим Апініаном. Поступово біля келії виник монастир, де зібралися до дев’яноста дів. Свята Меланія зі смирення не погодилася бути його ігуменею. Як і раніше, вона жила й молилася на самоті.
В обителі її стараннями було побудовано молитовню і вівтар. У вівтарі поховали мощі святих: пророка Божого Захарії, святого первомученика Стефана і Сорока мучеників Севастійських.
439 року преподобна Меланія кротко і спокійно преставилася до Господа, перед смертю причастившись Святих Христових Тайн.